Географічна карта - Умео (Umeå)

Уме́о (Umeå, ) — місто на півночі Швеції, адміністративний центр лену Вестерботтен і комуни Умео. Розташоване на річці Умеельвен, приблизно за 10 км від її гирла — місця впадіння у Ботнічну затоку Балтійського моря. Населення міста становить 79595 осіб.

У місті розвинуті машинобудування та деревообробна промисловість. Через порт Умео здійснюється експорт деревини. Поблизу Умео розташована ГЕС «Стурноррфорс» — одна з найбільших у Швеції. У місті є університет, заснований 1965 року, в якому навчається кілька десятків тисяч студентів.

На 2014 рік Європейський союз надав місту статус Культурної столиці Європи (разом з Ригою, столицею Латвії).

Перша письмова згадка про сьогоднішнє місто датується 14 століттям. До цього періоду північна частина Швеції, разом з землями Вестерботтен та Норрботтен, була заселена кочовими племенами Саамів і на точному місці сучасного міста Умео не було постійного поселення. Назва міста, як вважається, походить від давньоскандинавського слова Úma, яке означає ревіння. Таким чином назва міста означає Ревуча Річка.

Таким чином, вздовж узбережжя, де розташоване сучасне місто Умео, з'явилися постійні поселення Германських народів, котрі просувалися вверх човнами по Ботнічній бухті, одночасно надаючи германські назви містам та селам на західному узбережжі бухти. Деякі Квени мали постійні поселення на західному узбережжі бухти (Пітео та Лулео), але вони поступово були асимільовані Германськими племенами, хоча збереглися деякі фінські назви озер та сіл. Південна частина західного узбережжя Ботнічної бухти (Умео та Шеллефтео) вже була заселена Германськими племенами щонайменше від 14 століття, але також можливо ще з часів Вікінгів або й раніше.

Умео в його першій формі існувало у вигляді парафії з дерев'яною церквою та торговим постом в частині міста, яка сьогодні відома під назвою Бакен. Розташування міста коло річки та близько берега моря ймовірно стало однією з причин, що люди селилися там. Упродовж наступних кількох століть Умео було місцем, яке складалося з розсіяних парафій, де купці торгували з Саамами, а також останнім населеним місцем перед північною пустелею. Тим не менш, реальне місто не було збудоване на місці, попередньо вибране королем і воно втратило статус міста наприкінці XVI століття.

У 1622 році місто було знову засноване Густавом ІІ Адольфом.